У суботу, 29 січня, в Україні відзначили 93-у річницю бою під Крутами. Довгий час трагічні події того дня залишалися поза увагою офіційної історіографії СРСР і обростали міфами і вигадками. Починаючи від твердження Муравйова, що він два дні відважно бився під Крутами проти відбірних військ УНР під проводом Петлюри, до збільшення кількості загиблих до 500 чоловік.
Щодо точної кількості загиблих, то офіційного підтвердження їх кількості ще й досі немає — за свідченням учасників подій ймовірно вбито було близько 250-300 осіб з українського боку, але відомі імена тільки тих, що потрапили в полон і були поховані на Аскольдовій могилі в Києві.
У неповному переліку жертв муравйовського погрому, надрукованому 1918 року в журналі «Малая Русь», є такі рядки (рос.): «Так, совершенно неизвестны имена ста шестидесяти восьми украинцев гимназистов, участвовавших в боевом курене с[оциалистов] р[еволюционеров] и вильном козацтве […]». На жаль, джерело своїх відомостей редакція журналу не подала. І точна кількість учасників й досі залишається нез’ясованою.
У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, – та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді командуванням сотника Омельченка. Ось як описує ці події колишній голова Генерального секретаріату Центральної Ради Української Народної Республіки Дмитро Дорошенко: «Коли з боку Бахмача і Чернігова рушили на Київ більшовицькі ешелони, уряд не спромігся послати для відсічі ні єдиної військової частини. Тоді зібрали нашвидку загін зі студентів та гімназистів старших класів і кинули їх – буквально на забій – назустріч прекрасно озброєним і численним силам більшовиків. Нещасну молодь довезли до станції Крути і висадили тут на «позиції». У той час, коли юнаки (в більшості ніколи не тримали в руках рушниці) безстрашно виступили проти більшовицьких загонів, начальство їх, група офіцерів, залишилася в поїзді і влаштувала пиятику у вагонах; більшовики без клопоту розбили загін молоді і погнали його до станції. Побачивши небезпеку, ті хто знаходилися в поїзді поспішили дати сигнал до від'їзду, не залишившись ні хвилини, щоб захопити з собою відступаючих... Шлях на Київ був тепер зовсім відкритий».
Трагічна загибель студентського куреня стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Вже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 27 вояків-студентів були перевезені до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним.
У радянські часи студентські могили з Аскольдової гори забрали і спочатку розбили на тому місці парк. Пізніше, після Другої Світової Війни там поховали радянських воїнів, полеглих під час визволення Києва. З часу подій уперше про увічнення пам'яті студентів згадали в 1990-х рр., коли Народний Рух України встановив на місці першого захоронення дерев'яного хреста.
Офіційно цю дату почали відзначати після того, як 29 січня 2007 року Президент України Віктор Ющенко підписав Указ «Про вшанування пам’яті Героїв Крут».
***
Цього року в урочистостях, що пройшли на Личаківському кладовищі, взяли участь представники Львівської обласної, міської рад, громадськості, військовослужбовці гарнізону. Зокрема віддати почесті учаснику бою під Крутами Ігорю Лоському та генералу-хорунжому армії Української Народної Республіки Роману Дашкевичу прибули командувач Західного оперативного командування генерал-майор Юрій Думанський, начальник Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенант Павло Ткачук, представники інших силових відомств.
Біля могили Ігоря Лоського відбулась поминальна молитва за полеглими у бою під Крутами, а військовий оркестр Академії сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного виконав державний гімн України. Після цього відбулось покладання вінка до могили генерала-хорунжого армії УНР Романа Дашкевича.
Вшанування продовжилися у Львівському державному ліцеї ім. Героїв Крут тематичним вечором. По його завершенні відбулася смолоскипна хода від Львівського національного академічного театру опери і балету ім. Соломії Крушельницької до пам’ятника Тарасові Шевченкові. У ній взяли участь ліцеїсти, представники громадськості та усі небайдужі до національної пам’яті.
Підполковник Віталій Іванов.
0 коментарі:
Дописати коментар